Смурфики. Затерянная деревня Smurfs: The Lost Village

Переведення франшизи про синіх коротунів із напівхудожнього повністю в анімаційний формат пішло їй тільки на користь, дозволивши зосередити більшу увагу власне на смурфиках, їхніх рисах, предметах побуту та інших речах, а також загалом чарівному світі, де вони живуть. В цьому і полягає, мабуть, одна із головних переваг мультфільму «Смурфики: Загублене містечко» перед двома попередніми серіями.
Із сюжетом надто мудрувати не довелося, - був комікс, та й другий фільм завбачливо залишив «невирішене питання», яке із легкістю розвинули в «... Загубленому містечку». У центрі сюжету - Смурфетка, якій належить знайти своє місце у Смурфоселищі, а, найголовніше, розібратися, хто вона, власне, така, чи справжній вона смурф? Це потягне за собою веселі і небезпечні пригоди, в які спочатку втягнуть друзів Смурфеткі Незграбка, Розумника і Силача, а потім і решту смурфів.
Малечу в цій історії має потішити динамічність подій, соковита, повна яскравих фарб картинка, в якій аніматори не поскупилися на деталі, красиво виписавши все аж до листочка на дереві та комашини у траві, а також невигадливі, проте такі, що запам'ятовуються, персонажі на кшталт милого кроля, кольорових пташок і живих квітів із секретами. Для старших є вже досить складні питання дружби і не таких простих стосунків між смурфами, якими вони можуть здатися на перший погляд. Довіра, любов, чесність, відданість, самопожертва - ці та інші теми буде порушено неодноразово. У розрахунку на дитяче розуміння, звичайно, але вельми серйозно, майже «по-дорослому».
Порадують глядача і жителі Загубленого містечка, де на Смурфетку та її компанію чекають чимало несподіванок, хоча поділено жителів цілком за класичним принципом: є мудрі ватажки, які «понад усім», є доброзичливі і товариські, що відразу беруть гостей в обійми, а є похмурі та насторожені, що підозрюють підступ ще без будь-якої причини.
Не має розчарувати і подальший розвиток подій, де творцям, зокрема, непогано вдалися сентиментально-драматична сцена і розв'язка з фіналом, що напевно не залишать нікого байдужим.
Якщо практично всіх знайомих за двома фільмами про смурфів персонажів нам розкрили із нових і часом вельми несподіваних боків, то головний лиходій в особі чаклуна Гаргамеля, як і раніше, консервативний і не зраджує собі ні в чому - ні у звичках, ні у вчинках, ні у словах, ані у жартах. Останні спочатку ще смішні, але вже десь до середини злегка набридають, а до кінця починають дратувати, як і сам Гаргамель, занадто дурний навіть як для злого чарівника із дитячої казки. Цей персонаж у продовженні, якщо воно буде, потребує перезавантаження, як і його ескорт в особі рудого котяри, який цього разу не вельми говіркий (що не зарахуєш мультфільму за плюс), а, мабуть, найтупіший і настільки ж відданий в історії анімації орел, починаючи із середини, теж більше дратує, аніж смішить. Загалом «злодійське крило» у третій частині зі своїми функціями ще впоралося, але у наступних, якщо нічого не зміниться, може неабияк зіпсувати враження від історії, незалежно від її сюжету.
Як підсумок: мультфільм подарував багато приємних емоцій і за певних умов перспективи франшизи виглядають більш як непоганими.