Призрак в доспехах Привид у броні (Ghost in the Shell)

Дивитися із чистого аркуша картини на кшталт «Привида у броні», всесвіт якого нараховує вже півтора десятки фільмів і серіалів, не будучи знайомим ні з одним з них (не кажучи вже про власне мангу), і страшно, і цікаво. Страшно через свою необізнаність, оскільки під час оцінки можна випадково бовкнути якусь дурницю, викликавши справедливе обурення шанувальників. А цікаво, тому що ти переглядаєш фільм ніби в чистому вигляді, на твої враження вже не впливають сформовані переконання, що ось це має бути так, а це - геть інакше, той герой зараз має бути в пункті «А», а не "В" і займатися зовсім іншим, а ось того, за рогом, у фільмі не має бути зовсім. Такий самий підхід до картинки, сюжету загалом, акторської гри.
Втім, говорячи про фільм Руперта Сандерса, все одно ніби ступаєш навпомацки, постійно побоюючись зробити крок не туди ступити і не туди звернути. Тому ув своїй оцінці цієї картини намагатимуся бути максимально обережним і за можливістю - небагатослівним, а детальний аналіз залишу для продовження, коли, можливо, орієнтуватимуся у світі «Привида ...» краще, ніж зараз.
У фільмі сподобалося:
1. Світ майбутнього у стилі кібер-панку. Раніше мені він мне не подобався, але з віднедавна часу, а особливо після перегляду «Того, що біжить по лезу» побачив у ньому привабливість. Віддаю належне і художникам: над антуражем, деталями та атрибутами цього світу вони попрацювали в картині ретельно, намагаючись не загубити нічого. У фільмі вдалі як масштабні, панорамні плани, так і задвірки, закутки та інтер'єри.
2. Тотальне впровадження кібер-технологій, включаючи людей та їхні мізки, важко назвати новою сюжетною лінією, але у «Привиді у броні» це обіграно грамотно і цікаво. Ця лінія дає великий простір для подальших сюжетів, адже із розвитком технологій вдосконалюватимуться і кібер-злочинці, нікуди не дінуться й охочі встановити тотальний контроль, а відтак, протистояння тут очікується жорстке.
3. Скарлетт Йоганссон. Не вважаю себе її шанувальником, та й після «Привида у броні» не кваплюся зараховувати себе до їх числа. Проте, в цьому фільмі претензії їй пред'явити важко. Видно, що Скарлетт віддалася роботі над проектом на всі сто, і результат - на екрані. Тут і сама актриса виконала велику роботу, і з інструкторами їй пощастило: рухи вивірені з точністю до сантиметра, пластика просто неймовірна, а в бійках Йоганссон перевершила саму себе, настільки тут у неї все чисто, без найменшої помарки. До слова, хореографію боїв і загалом поставлено у стрічці на високому рівні, ретельніше у фільмі працювали, мабуть, тільки над картинкою. Було що зіграти Скарлетт й у плані власне персонажа: у її героїні складна, драматична історія, де відкриття, обумовлені минулим Майора, мені здається, тільки почалися. Тож і тут до актриси, думаю, жодних питань не має бути, тим більше грає вона у Сандерса переконливо.
4. Звичайно, в картині є на кого подивитися і крім Йоганссон. Дуже добре зіграла Жульєт Бінош, втім тут, можливо, далася взнаки моя прихильність до цієї талановитої француженки. І звичайно, яка ж екранізація манги без японців? З їхнього акторської десанту на мій погляд, поза конкуренцією Такесі Кітано. Якби не вистрілила роль Йоганссон, на фільм можна було сміливо йти заради Кітано. Хотілося б, аби його було у картині більше, але в тих епізодах, де він присутній, японський метр просто незрівнянний! Також ще я виокремив би Йогана Філіпа Асбека, який грає напарника Майора.
5. Музика. Відмінний саундтрек написали композитори Лорн Белф і Клінт Менселл: кожна композиція бездоганно лягає у настрій того чи іншого епізоду, посилюючи емоції. Та й загалом вона атмосферна.
Не сподобалося:
1. Певна спрощеність сюжету, в тому числі і лінія Майора, де замало інтриги, несподіваних повороти, все якось надто просто і без викрутасів. Втім, тут може бути пояснення: перший фільм, імовірно, знімали в тому числі, і для таких необізнаних із темою, як я, щоб ввести в курс справи, позначити основні моменти, познайомити з основними дійовими особами. Думаю, в подальшому всесвіт «Привида ...» обросте новими деталями, подробицями, персонажами, і тут нас чекає ще чимало цікавого.
2. Персонаж, якому судилося стати у підсумку одним з головних лиходіїв і, відповідно, актор, який його грає. Можливо, такий образ було продиктовано мангою, але, як на мене, Майорові мала б протистояти харизматичніша, сильніша та розумніша персона. Та й в цілому проблеми, які влаштовує цей негативний герой для позитивних, нерозв'язними і навіть дуже складними не назвеш. І це аж ніяк не на користь фільму, його інтризі.
Ось, в принципі, і все, що я хотів сказати про «Привид у броні». Сподівається на сиквел та нову захоплюючу історію із цього всесвіту.