Полный расколбас Повний розковбас (Sausage Party)

«Повний розковбас» - це однозначно найбільш вульгарна мультиплікаційна стрічка за всю історію кінематографу. Проте, перш ніж почати огляд даного мультфільму, хочеться сказати декілька гарних слів у бік дистриб’юторської компанії «B&H Film Distribution», котра запросила мене на перегляд.
Величезне дякую «БіЕндЕйчам» за прекрасну атмосферну вечірку, смачнючі хот-доги та гарний настрій, котрий я отримав, перебуваючи у товаристві всіх інших запрошених й організаторів. Вам вдалось чудово влаштувати гарне свято для кіноманів і зробити простий вечір особливим та незабутнім.
А тепер, власне, переходимо до безпосереднього огляду стрічки. На відміну від вищесказаних «БіЕндЕйчах», похвалити та подякувати «Розковбасу» так щиро і чесно я не можу. Справа в тому, що такий очікуваний та багатообіцяючий проект із рейтингом «Р» - тобто перегляд дозволений лише повнолітнім особам – міг бути кращим, набагато кращим.
Але про все більш детальніше.
Сюжет, як не дивно, неординарний і, якщо судити за трейлером, цікавий. Він розповідає про різноманітні продукти харчування, які на полицях супермаркету очікують, коли їх куплять, щоб скоріше, як вони гадають, попасти у Рай до Богів. Щоправда, лише згодом вони дізнаються, що насправді то далеко не Рай і ті, кого вони вважали Богами, далеко не є ними. До речі, український дубляж подарує просто шалену версію назви цього своєрідного «Раю». Від цієї почутою назви зал мало не попадав зі сміху. Але про це згодом, бо дубляж цього «мульту» заслуговує на окремий абзац. Отож, після того, як дехто із продуктів починає здогадуватись, що із Раєм щось не те, – й починається розкручування головного конфлікту сюжету. Сюжет і конфлікт має свої паралелі із мультфільмом студії «Піксар» - «Історія іграшок», коли в оригінальній частині два головних героя губляться, а декілька другорядних героїв вирушають на їхні пошуки. В «Розковбасі» є дещо схоже, втім воно грає далеко не так, як в славетному та культовому мультфільмі піксарівців. Тут і починається перша проблема мультфільму – ця 40-ка відсоткова частина стрічки, яку можна назвати «Подорож» дуже слабенька та нецікава і саме в цей момент відчувається, що мультфільм починає просідати. Сосиска, булочка, вірменин-хачапурі і єврей-бублик йдуть на пошуки тих, хто зможе розповісти їм правду. Протягом цієї «подорожі» вони попадають в різноманітні історії, котрі цікавості не викликають і сильно гумором не забавляють. В цей момент Ви вперше, мабуть, поглянете на годинник, щоб побачити скільки часу пройшло і залишилось. Ви можете запитати: «А чому ж не забавляє гумор? Судячи із трейлерів гумор має бути вибуховим! На що я відповім: « А тому, що 90% якісних та гарних жартів мультфільму, котрі змусили почати очікувати цей мультфільм, були показані у трейлерах, тому вкотре, хоч і на великому екрані, вони вже не виглядали так смішно і бомбезно.» Втім, сказати, що гумор був слабенький чи банальний – не можна. Гумор був якісним, висміював гендерні проблеми, проблематику віри та просто кишів чорними-пречорними вульгарними натяками, котрі дуже рідко почуєш у буденній розмові чи в інших витворах кінематографу. Однак, хочеться сказати, що, якщо Ви не знайомі із творчістю продюсера та сценариста «Розковбасу», Сета Рогена, або просто не любите його творчість, то мультфільм Вам видастся безглуздим та маразматичним. Із чим я повністю не згідий, бо гумор у Рогена і його компанії дещо своєрідний та «темний», втім дуже сатиричний та символічний, який треба читати поміж рядків. Тому що саме там закладається вся суть жартів та сценарних твістів. Наприклад, буде лінія про хачапурі та бублика, котра висміює, але гарно розвиває відносини двох ворогуючих держав. І таких моментів протягом всього хронометражу – безліч, треба лише захотіти їх побачити та розібрати. Але, як не крути, після перегляду всіх трейлерів, у повнометражній версії хотілось б побачити щось новіше і не менш вибухове, що рвало на шматки горлянку, після перегляду трейлерів.
Навіть український дубляж, котрий завжди такий прекрасний і харизматичний, тут картину не дуже витягував і після перегляду було чітке відчуття того, що ти не наївся крилатими фразами та виразами досхочу, як це бувало, наприклад, після перегляду «Тачок» абощо. «Ах ти ж глоткамольг», «Хто бикує із ними -
Той вигрібатиме із нами» - одні із багатьох класних виразів, котрі засіли у пам’яті, але сказати, що я – як це буває майже завжди – зачарований нашої звуковою доріжку, не можна. В цілому,звісно, дубляж був на найвищому, як зазвичай, рівні. І тому, хочеться підвести цьому розділу висновок, що, на нашу думку, якщо б цей «мульт» переглядати без українського дубляжу, то симпатію він викличе ще меншу. Схожа ситуація була із фільмом цих ж творців, що наробив великого шуму, - «Інтерв’ю». У трейлерах жарти та атмосфера фільму виглядала непогано, але після того, як стрічку зняли із прокату на території України і вона не отримала офіційного озвучення українською, її перегляд зайшов дещо важкувато і прохолодно. А все тому, що йому не вистачало нашого дубляжу, котрий би перекрив всі прогалини та добавив би багато цікавинок.
Наступна проблема після сюжету і гумору полягає в погано пророблених персонажах, в їхній харизматичності та мотивації. Співчувати їм та переживати не хотілось взагалі. Більшість екранного часу вони не викликали зовсім ніяких емоцій і були надто пустими. Ця проблема виходить із сиренького сценарію та слабенької режисури. На мою суб’єктивну думку, як би, скажімо, режисерами виступили Філ Лорд та Крістофер Міллер, що ставили дилогію «Мачо і ботана» чи режисер та продюсер трьох частин «Похмілля» - Тодд Філіпс, то б ситуація була набагато-набагато кращою.
Із того, що сподобалось, можна відзначити відносно свіжий та незвичний сюжет, непоганий – якщо враховувати те, що написане вище, - гумор, загальний посил авторів, декілька хороших пісень, гіковських відсилок, декількох прихованих «пасхалок», серед яких є вітання «Піксару», і нереально крутецьке екшн-закінчення та декілька хвилин гуртової забави, яка просто – вибачте за вираження – винесе Ваші мізки, і від ошелешення відкриває Ваш рот і змусить скрикнути одне питання – «ЩО ЦЕ ТАКЕ, КУРВА, ВІДБУВАЄТЬСЯ НА ЦЬОМУ ЕКРАНІ!?»
Зважаючи на все вищесказане, поставити «Повному розковбасу» велику оцінку не можу, але й малу – також. Піти, мабуть, пораджу, але лише із великою компанію друзів.
«Повний розковбас» отримує слабеньке срібло і думку про те, що із таким перспективним проектом треба було робити більш вдалий продукт, логічніше закривати основний конфлікт – а не, як тут, де його в кінці просто злили – і краще працювати із персонажами.