Джон Уик 2 Джон Уік 2 (John Wick: Chapter Two)

Той випадок, коли сиквел залишає враження щонайменше не гірше за оригінал. Чад Стагельськи зберіг у другому «Джоні Віку» все те краще, що ми побачили в першому, додавши кілька цікавих сюжетних ходів.
Головною перевагою картини, як і її попередниці, - а також майбутньої третьої частини, сподіваюся, теж - стала данина традиціям старого доброго бойовика 80-90-их, де все бійки були переважно наживо, і це, як не дивно, зовсім не заважало їм бути ефектними. Це створювало майже граничний рівень реалістичності, глядач почувався практично повноправним учасником історії, схожа на яку могла відбуватися зараз навіть за рогом, на сусідній вулиці. Думаю, симпатія, з якою зустріли і першого, і другого «Джона Віка», пояснюється передусім саме цим моментом. Хочеться, щоб таких фільмів, заточених на реалістичність і максимально вільних від яскравої комп’ютерної картинки, яка, проте, вбиває цю реальність, знімали якомога більше і щоб «Джоном Віком» все не закінчилося.
Рукопашні в сиквелі поставлені так само майстерно і стильно, як і в оригіналі. Водночас творці блискуче відпрацювали хореографію бійок, перетворивши їх практично на мистецтво. При цьому в реалістичності вони геть нічого не втрачають. Зняті цільними і подеколи вельми тривалими епізодами, поєдинки анітрохи не втомлюють і відмінно тримають увагу глядача. Уміло нарощують і напругу, за якою настає черга продуманих кульмінацій, в ряді моментів навіть несподіваних. Ну а про вправність зі зброєю і говорити не доводиться: всі учасники дійства немов зрослися з нею.
Вдало підібрані локації. Скажімо, римський відрізок вражає особливою атмосферою, яку створюють стародавня архітектура та інтер'єри, нехай вони переважно – лише тло для стрілянини та гонитв. Не втомлюється радувати і знаменитий готель «Континенталь», для членів організації, що об'єднує найманих вбивць (так і кортить назвати її Орденом, адже там все консервативно, аристократично і солідно). Радувати настільки, що так і хочеться, щоб зняли приквел про ще якогось учасника цієї тіньової, але могутньої організації, крім самого Джона. Матеріал для подібного проекту, думаю, знайшли б легко, бо традиції цієї організації прописали у стрічці досить детально і цікаво.
Як і в першій частині, радують акторські роботи. Кіану Рівз знову блискуче впорався із роллю сумного крутого хлопця, який б'ється із таким виразом обличчя, ніби відчуває над собою тяжіння долі, від якої йому не втекти, а то давно послав би подалі все це. Кращого кандидата в подібні персонажі годі і шукати, тому що краще за Рівза їх ніхто не грає упродовж останніх п'ятнадцяти-двадцяти років, хай і з перервами. Також у Джоні Віку подобається те, крім міцних м'язів і відточених до автоматизму бойових навичок, в ньому легко читається і високий інтелект, а коли персонаж не тільки сильний, а й розумний, це завжди цікавіше, хоча б тому, що загадок і «родзинок» в ньому більше. Сподіваюся, так само красиво і стильно Кіану відіграє й у третій частині: фінал другої чудово закрутив нову історію, в якій Джон Вік, судячи з усього, стикнеться з куди серйознішими викликами, аніж раніше.
Не пасуть задніх у фільмі й інші. Зокрема, дуже сподобався Рікардо Скамарчіо в ролі підступного й амбітного мафіозі Сантіно Д'Антоніо. Опонент з нього Віку вийшов хоча і не зовсім рівноцінний, але цілком на рівні. Сподобалася і Клаудіа Джеріні в ролі його сестри Джанни, незважаючи на свою невелику роль. Її спільна сцена з героєм Рівза - у фільмі одна з кращих.
Вражає і незворушна охоронниця Сантіно Аріс у чудовому виконанні Рубі Роуз. Стриманість і холоднокровність – домінуючі риси у більшості персонажів стрічки, але Арес виокремлюється навіть на їхньому тлі.
Ну і Лоренс Фішберн, звісно. На щастя, тут він знову порадував, зігравши на хорошому рівні, а то як подивишся на якийсь проект Лоренса в останні роки, так і за голову хапаєшся: як актор з таким талантом і досвідом міг взагалі погодитися на такий сумнівний матеріал? По приклади далеко ходити не треба: жахливий «Сигнал», слабенька «Людина зі сталі», та й у «Пробудженні» він міг би бути дещо цікавішим.
Також ще б відзначив у фільмі Стагельські чудового Єна МвкШейна в ролі Вінстона і Коммона у ролі Кассіана.
Другий фільм не опустив піднятої першим планку, тож перспективи третього виглядають більш як оптимістичними.