Балерина Ballerina

Ерік Саммер і його тезка Ворін зняли дуже зворушливий, добрий, гуморний і по-французькому витончений мультфільм із самобутніми героями і гарною музикою, за яку треба дякувати композитору Клаусу Бадельту.
Людей, що живуть своєю мрією та сподіваннями її здійснити, не бракувало в усі часи, але кінець XIX століття, коли дедалі сміливіше заявляв про себе науково-технічний прогрес, неминуче змінюючи і життя людей, думаю, можна з повним правом назвати добою великих звершень, коли здавалося, що навіть неможливе втілити легко і просто.
До таких ось мрійників-відчайдух належать і Феліс та Віктор із сирітського притулку Перша мріє стати балериною, а другий - зробити той самий винахід або відкриття, яке переверне життя людства і його власне. Одного разу вони вирішують кинути виклик долі і вирушають підкорювати Париж. Але навіть у добу сміливих звершень шлях до визнання нелегкий, тернистий і не гарантує щасливого фіналу. «Балерина» імпонує передусім тим, що не показує цей шлях в рожевих кольорах, а навпаки, часто зосереджується на його звороті. Важка праця, інтриги, заздрість, часто навіть відверта підлість - залаштуння Паризької опери і важка праця балерин на шляху до великої сцени показано настільки правдиво і реально для дитячого мультфільму, що йому можуть позаздрити і спеціально зосереджені на цьому аспекті серйозні драми, з-поміж яких особисто я відразу згадав «Чорного лебедя». Здавалося б, ще трохи, і мультфільм стане повністю серйозним, але тут ось вдалий жарт, кумедна ситуація - і все, ситуація розряджається, оптимізм знову бере гору.
На прикладі того, як змінюються відносини Феліс і Віктора, добре показано в «Балерині» і те, що слава теж може стати суворим і серйозним випробуванням на міцність - навіть для таких чесних, щирих, простих і відкритих у спілкуванні людей, як сирота із провінції. В якої від передчуття грандіозного успіху теж може запаморочитися голова. І якщо вчасно не спуститися з неба на землю, стосунки з колись дуже близьким другом можна довести до точки неповернення.
Серед інших персонажів привертають до себе увагу поважний хореограф і балетмейстер Людовик Мерант, а також прибиральниця Одетта, навколо якої майже відразу виникає ореол таємниці, з'являється відчуття того, що цей персонаж подарує чимало сюрпризів. Несподівано цікавою фігурою стає доглядач притулку, роль якого стане набагато важливішою, ніж це видавалося спочатку.
У великій плюс творцям слід записати і достовірність у відображенні французьких реалій тієї доби. Сюжет не надто зациклюється на цих деталях - інтер'єрах, костюмах, предметах побуту тощо - але тим не менш, завдяки їм створюється потрібна атмосфера та настрій, ти відчуваєш, що перед тобою справді ожило минуле, якому вже майже 140 років.
Загальну картинку теж не можна не похвалити. Вона не дуже яскрава й ефектна, але виконана на високому рівні, та й персонажів, як уже я сказав, зробили самобутніми і такими, що запам'ятовуються - не в останню чергу завдяки зовнішності.
Мультфільм справляє дуже приємне враження і доносить до глядача, хай то буде дитина або дорослий, дуже важливі меседжі, про які ніколи не зайве нагадати.